Сучасний етап розвитку української церковної музики

Із установленням незалежності й відродженням православної церкви в Україні відроджується українська церковна музика як складова богослужіння і невід’ємний компонент духовного життя українського народу.

Наразі в умовах сьогодення відроджується храмове музичне мистецтво. Йдеться і про збільшення питомої ваги церковної музики як під час богослужіння, так і поза ним; і про зростання кількості учасників церковного обряду й хористів, так званих суб’єктів музично-естетичного простору, які опановують зразки “звичайного” церковного співу та високомистецькі духовні твори української музичної класики. Водночас, значно зросла кількість регентських шкіл, які здійснюють підготовку керівників церковними хорами. Духовна музика входить до змісту музично-історичних курсів (“Історія української музики”, “Історія хорового мистецтва” та ін.) у спеціальних навчальних закладах (музичних училищах, консерваторіях) і музично-педагогічних вишах.

В останні десятиліття значно активізувалась композиторська творчість у межах духовної тематики, організація різних хорових конкурсів, на яких духовна музика, як правило, є домінуючим жанром.

Починаючи з середини 90-х років ХХ століття до релігійно-духовної тематики звертаються відомі українські композитори, а саме:

- “Літургію Іоанна Золотоустого” написав Л. Дичко, поєднуючи традиції української духовної музики із сучасними засобами організації музичної тканини, своєрідно втілюючи інтонаційність різних шарів української музичної культури (пісні-романсу, думи, партесного концерту, давньоруського знаменного розспіву тощо);

- М. Скорик у “Панахиді” для солістів і мішаного хору звернувся до інтонаційної сфери побутового музикування, стилістики старогалицької елегії, яку доповнив притаманними бароковій європейській музичній культурі риторичними фігурами;

- низку духовних творів створив у 90-ті рр. і В. Камінський: кантата-симфонія “Україна. Хресна дорога” на слова І. Калинця (трагічна історія українського народу зіставляється із символікою та сюжетом Біблії), “Літургія Іоанна Золотоустого”, що відроджує традиції української духовної музики від монодійного розспіву до духовного концерту ХVІІІ ст., вдало поєднуючи минуле й сучасне, традицію й новації;

- власне розуміння сутності церковної музики запропонував В. Сильвестров у “Реквіємі“ на канонічні латинські тексти та вірші Т. Шевченка українською мовою для мішаного хору, солістів та оркестру.

До духовної тематики звернулися і композитори нового покоління: І. Алексійчук (хоровий диптих “Давидові псалми” на біблійні тексти, “Молитва Господня” (“Отче наш…“) для мішаного хору a caрpellа та багато іншого), Г. Гаврилець (Давидові псалми “Блаженний, хто дбає про вбогого…”, “Боже мій, нащо мене Ти покинув?”, “До Тебе підношу, мій Господи, душу свою…”; духовні твори на канонічні тексти: “Херувимська”, “Тебе поєм”, “Блаженний, хто дбає про вбогого”; “Нехай воскресне Бог!”, хоровий концерт у 3-х частинах для мішаного хору на канонічні тексти; “Богородице, Діво, радуйся”, “Stabat Mater” для хору з оркестром тощо), О. Козаренко (“Літургія св. Іоанна Златоуста” для мішаного хору, “Псалом Давида” для хору і оркестру, “Страсті Господа нашого Iсуса Христа” для читця, солістів, хору і камерного оркестру та ін.), В. Польова (“Слово”, кантата на текст Симеона Нового Богослова для сопрано, мішаного хору та симфонічного оркестру; “О Тебе радуется” на канонічний текст для мішаного хору й камерного оркестру; камерна кантата “Свете тихий”, Missa-simphonia на канонічні тексти для дитячого хору и камерного оркестру; цикл “Христос воскресе”, “Верую”;“Стихира Пасхи”, “Величание Рождеству”, “Тропарь Рождеству” та багато іншого), Б. Працюк (Великий прокимен “Да исправится молитва моя”, “Ирмосы Пасхи”, “Елицы”, “Пасхальный прокимен”), В. Степурко (“Стихира. Преподобному Феодосію Печерському”), “Літургія сповідницька”, духовна меса “Богородичні догмати XVII століття”, псалмодія “Монологи віків” для змішаного хору і соло інструментів), В. Файнер (“Всенощное бдение”, Літургія, 21 херувимська пісня, святкові пісне співи, духовні концерти), М. Шух (меси “И сказал я в сердце моем” та “In excelsis et in terra”на канонічні латинські тексти, “Литургические славословия Иоанна Златоуста”, “Откровения блаженного Иеронима” для хору і рояля-соло, органна меса “Via dolorosa”, духовні концерти “Возроди меня, утверди” (вірші Н. Шноралі), “Искушение Светлого Ангела” для хору a cappella, хори “Dies irae”, “Stabat Mater”, хорові цикли “Три молитви”, “Диптих” для жіночого хору a cappella тощо), І. Щербаков (“Сон” – духовний концерт пам’яті жертв Голодомору на вірші Ю. Плаксюка у 8 частинах, “Ознака Вічності”. Кантата для мішаного хору a cappella на вірші Л. Костенко, “Ave Maria” для мішаного хору та симфонічного оркестру, “Богородице, Діво, радуйся” для мішаного хору a cappella та ін.), Т. Яшвілі (“Божественная Литургия св. Иоанна Златоустого”, стихири на мішаний хор “Воскресение Твое Христе Спасе”, “О, преславного чудесе!”, “Преподобному Агапиту Печерскому”, богослужбовіпісне співи “Ныне отпущаеши”, “Херувимская песнь”, “Богородице Дево радуйся”, колядки тощо).

Сучасних композиторів цікавить і жанр духовного концерту (“Піснеспіви” В. Польової, концерти “Господи, Владико наш”, “Нехай прийде царствіє Твоє” Є. Станковича, “У блакитно-золотавих тонах” Ю. Іщенко тощо), і окремі духовні піснеспіви.

Науковці, які вивчають процеси, що відбуваються в сучасній українській духовній музиці, А. Ткаченко [51], О. Торба [52] та ін., виокремлюють два напрями, диференційовані в залежності від функціональної спрямованості творів: літургійного та концертного призначення. До першого вони відносять твори, спрямовані на осягнення канонічних літургійних традицій: Л. Дичко (“Літургія святого Іоанна Златоустого”, “Урочиста Літургія”), М. Скорика (“Літургія святого Іоанна Златоустого”), В. Польової (“Херувимська”, “Нині отпущаєши”), О. Козаренка (“Острозький триптих”), В. Камінського (“Пасхальна утреня”) і багатьох інших авторів. До другого напряму належать композиції на сакральні тексти та твори духовної тематики, які не передбачають виконання у межах церковної служби, наприклад: “Реквієм для Лариси” В. Сильвестрова, “Десять псалмів” В. Губи, “Три ірмологіони“ та “З нами Бог” І. Небесного, кантата “Страсті Господа нашого Ісуса Христа” О. Козаренка, кантата “О Тобі радіє” В. Польової тощо.

Зростання ролі духовної музики, її широке розповсюдження у сучасному музичному житті України відбувається завдяки діяльності високопрофесійних хорових колективів. Серед найвідоміших – камерний хор “Київ” (художній керівник – М. Гобдич), Київський камерний хор “Хрещатик” (художній керівник – П. Струць, диригент Л. Бухонська), жіночий хор “Павана” (диригент Л. Байда), чоловічий хоровий ансамбль “Боян” (диригент Б. Антків), камерний хор “Легенда” (диригент І. Циклінський), церковний хор “Видубичі” (диригент В. Шовкун), Київський камерний хор ім. Б. Лятошинського (диригент В. Іконник) та ін.