УКРАЇНСЬКА ДУХОВНА МУЗИКАПереднє слово
Формування духовності та ціннісних орієнтацій молоді – одне з провідних завдань сучасної освіти, про що свідчать державні документи останніх років: “Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності” (2000 р.), “Концепція національного виховання студентської молоді” (2009 р.), “Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах” (2004 р.) – та численні наукові розвідки вітчизняних авторів (І. Беха, О. Олексюк, О. Рудницької та ін.).
Як відомо, музичне мистецтво безпосередньо впливає на емоційну сферу особистості, формує вибіркове, ціннісне ставлення до дійсності, розвиває систему аксіологічних орієнтацій, входить до широкого спектру засобів духовного розвитку молоді. Українська духовна музика як складова світової культури й частина християнського світосприймання, що вміщує багато загальнолюдських цінностей, має увійти до системи виховання високоморальної особистості, освіченої людини та справжнього громадянина. Про це йшлося на Міжнародній науково-практичній конференції “Релігійне виховання в Україні”, яка за благословення Блаженнішого Митрополита Володимира відбулася у червні 2006 року. На ній наголошувалася важливість упровадження християнських духовно-моральних цінностей у систему освіти й виховання молоді в умовах поваги до представників різних релігійних конфесій.
Упродовж століть православна духовна музика була й залишається важливим чинником виховання молоді. Вона посіла важливе місце в педагогічному процесі початкових закладів освіти (церковнопарафіяльних школах), у середніх навчальних закладах (гімназіях, учительських семінаріях, народних та єпархіальних училищах), впливала на формування морально-етичних почуттів молоді в позашкільній діяльності. Приблизно від кінця ХІХ століття розпочалося науково-теоретичне усвідомлення процесу виховання молоді засобами православної духовної музики. Представники естетичної думки, регенти-практики стверджували, що хоровий церковний спів як провідна форма духовної музики в Україні став справжньою школою естетичного, морального і громадянського виховання всіх соціальних верств населення.
Комплексний виховний вплив духовних піснеспівів обґрунтовували відомі вчені кінця ХІХ – початку ХХ століття: Е. Ганслик – представник австрійської естетики та музичної критики, автор відомої праці “Про музично прекрасне”; К. Ейгес – російський композитор і педагог, який вивчав питання музичної естетики та філософії музики (відомі роботи – “Основні питання музичної естетики”, “Нариси з філософії музики” та ін.). На обов’язкове використання засобів духовної музики в загальному музичному вихованні вказували відомі педагоги Д. Зарін, А. Маслов, С. Миропольський, методичні праці яких було опубліковано в ХІХ – на початку ХХ століття.
Наразі, за часів незалежності України, значно активізувалися процеси вивчення духовної музики та її використання у загальноестетичному й морально-етичному вихованні молоді. Поряд із корифеями вітчизняного та російського музикознавства, які вивчали раніше й нині досліджують окремі аспекти розвитку духовної музики різних часів (І. Вознесенський, М. Бражніков, М. Успенський, Ю. Келдиш, Н. Герасимова-Персидська, Л. Корній) до вивчення можливостей використання духовних творів у вихованні молоді залучаються представники музичної педагогіки. За останній час значно зросла кількість наукових розвідок у цьому напрямі. Так, окремі питання історії духовної музики розкрито в роботах С. Осадчої [41], А. Ткаченко [51], О. Торби [52], С. Уланової [56]. Праці М. Маріо [27], Л. Остапенко[42], Л. Радковської [46] присвячені вивченню впливів духовних творів на розвиток освіти і мистецтва.
Окремо слід звернути увагу на таку тенденцію сучасної освіти, як спроби створення й упровадження в школах факультативного курсу “Основи християнської культури”, який діти відвідували би за бажанням батьків. Науковці – І. Кошміна, Л. Московчук, А. Ткаченко, О. Торба – вважають, що цей курс дозволив би учням хоча б оглядово ознайомитися зі світом християнської культури, отримати певний мінімум знань, вражень та уявлень, щоб звернутися до багатющого й невичерпного джерела всіх досягнень людського духу і нашого народу. Завважимо, що в Росії від 2010 року Міністерством освіти і науки у межах курсу “Основи релігійних культур і світської етики” до шкільної програми уведено навчальний предмет “Основи православної культури”, автори якого наголошують, що він не передбачає вивчення релігії, а є предметом «про релігію» як важливий культуроформувальний чинник.
В Україні вже існує програма духовно-морального курсу для загальноосвітніх навчальних закладів “Основи християнської етики. 1 – 11 класи”, рекомендована Міністерством освіти і науки України (Лист 1/ІІ-6347 від 13 липня 2010 року) [36]. Курс “Основи християнської етики” є дисципліною християнсько-світоглядного, культурного та освітньо-виховного спрямування, побудованою на засадах буттєвих цінностей сучасної людини. Він не сповідає віру, не включає релігійних обрядів, не ставить за мету залучення до певної конфесії. Вивчення предмету передбачає виховання в учнів поваги до виявлення свободи совісті, релігійних і світоглядних переконань інших людей; здатності до співіснування в умовах полікультурного та поліконфесійного українського суспільства.
Ще один факультативний курс “Біблійна історія та християнська етика. 1 – 11 класи” розроблено колективом авторів під керівництвом архієпископа Полтавського і Миргородського Філіпа [45]. Міністерством освіти і науки України цей курс також рекомендовано до вивчення в школах (Лист 1/11-11629 від 21 грудня 2010 року).
Указані курси спрямовано на усвідомлення загальнохристиянських цінностей, вивчення християнської культури, моралі та етики. Що ж до ознайомлення школярів власне з духовним музичним мистецтвом, то можемо навести лише один приклад – розроблений Л. Московчук (з благословення Преосвященного Феодора, архієпископа Кам’янець-Подільського і Городоцького) навчально-методичний комплекс “Українська духовна музика” [34]. Як зазначає авторка, предмет “Українська духовна музика” – дисципліна навчально-виховного й культурологічного спрямування. Метою вивчення цього предмета є ознайомлення учнів із духовною (церковною) музикою, християнськими традиціями, моральними нормами та цінностями українського народу; сприяння формуванню цілісної, духовно зрілої особистості – громадянина України – шляхом пізнання й засвоєння учнівською молоддю багатовікових надбань сакрального музичного мистецтва; формування шанобливого ставлення до національної та світової духовної культури.
Навчально-методичний комплекс із курсу “Українська духовна музика” містить “Нотохрестоматію” для учнів 1 – 4-х та 5 – 9-х класів, програми й методичний посібник. З урахуванням основних дидактичних принципів у ньому розміщено методичні розробки уроків художньо-естетичного та культурологічного циклів; розглядаються питання морально-естетичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл засобами духовної музики на основі християнського вчення; зібрано й систематизовано матеріали для проведення уроків і виховних заходів духовно-морального спрямування. Комплекс також містить екскурс в історію богослужбового співу, відомості про вітчизняних композиторів – митців духовної музики, “Словник основних богослужбових понять і термінів”, ілюстрації (репродукції ікон).
Слід зазначити, що в навчально-методичному комплексі “Українська духовна музика” зроблено акцент на традиційних для України християнських духовних, моральних й культурних цінностях, на поглибленому вивченні церковних (богослужбових) піснеспівів як одній із фундаментальних підвалин християнської культури. Підвищує загальну змістово-методичну цінність та надає усьому комплексу рис виваженості і благословення на його створення Високопреосвященного Феодора – архієпископа Кам’янець-Подільського і Городоцького. Навчально-методичний комплекс із курсу “Українська духовна музика” Л. Московчук адресовано вчителям музики, християнської етики, художньої культури, народознавства, класоводам і класним керівникам, викладачам недільних шкіл, регентам церковних і світських хорів, шанувальникам духовної культури.
Окрім цього комплексу, варто указати кілька програм із музичного виховання засобами церковного співу, розроблених для використання в практиці роботи церковних недільних шкіл: “Музична мова – великий дар Божий” (Київ, 2011; укладач – І. Балагур [2]), навчальний курс “Українська духовна музика” для недільних шкіл (Кам’янець-Подільська єпархія, 2010; укладач – Л. Московчук [35]). Ці курси створено з метою залучення дітей до церковного співу, що сприяє не лише їхній музичній освіті та естетичному розвиткові, але й духовно-моральному вихованню, впливає на вивчення ними церковнослов’янської та української мов, літератури, історії Вітчизни, світової художньої культури. У пояснювальних записках до вказаних програм слушно наголошується, що оволодіння елементарними навичками церковного співу, украй необхідними в контексті засвоєння цінностей традиційної української культури і способу життя, має здійснюватися поступово, з урахуванням можливостей і здібностей дітей, а також на основі загальноприйнятих прийомів роботи із церковними хорами та дитячими хоровими колективами.
Слід зазначити, що кілька цікавих програм із вивчення духовної музики в початковій школі створено російськими музикантами-педагогами. Так, найвідомішим автором у Росії є І. Кошміна, яка розробила курси “Російська духовна музика” (1 – 3 класи) і “Духовна музика: світ краси і гармонії” (1 – 4 класи). Головне в програмах І. Кошміної, призначених для використання в світських державних школах, – не пізнання релігії, а пізнання мистецтва, пов’язаного з релігією. Авторка наголошує, що мета її програм – надати учням загальні уявлення про духовно-релігійну культуру, допомогти зорієнтуватися в її образах, сюжетах, символах, навчити усвідомленому слуханню духовної музики, загалом створити основу для майбутнього саморозвитку й самоосвіти дітей.
У межах теми розгляду доречно також назвати російські авторські програми факультативних занять із дітьми молодшого шкільного віку: програма елективного курсу “Духовна музика в православному храмі” (автор – С. Ускова, м. Челябінськ), факультативний курс “Духовна музика” (автор – С. Самко, м. Тихорецьк та ін.
Отже, поява програм відповідної тематики, спрямованих на залучення школярів до духовної музичної культури, опанування інтонаційно-образної мови духовної музики, розвиток здібності сприймати твори мистецтва свідчать про підвищення інтересу до цієї галузі музикознавства з боку педагогічної науки й шкільної практики. Поступово поширюється вивчення вітчизняної духовної музики й у вищих навчальних закладах. Зокрема, традиції української духовно-музичної культури вивчаються в курсі “Історії української музики”, куди включено матеріали про виникнення в Україні богослужбового співу ще за часів Київської Русі, подано характеристику стильових особливостей вітчизняної музики для церкви, розкрито специфіку давнього нотопису, його еволюцію, обговорюються питання впливу української музичної культури та її представників на розвиток російської музики.
Українська духовна музика, її видатні майстри – композитори, диригенти, хорові колективи – уже традиційно розглядаються в межах різних курсів диригентсько-хормейстерської підготовки: “Історія хорової музики”, “Хорознавство” тощо. Поряд із цим поглиблюється музикознавче осмислення духовної музики: тривають розвідки окремих композиторських персоналій (наприклад, праці М. Юрченко, Л. Кияновської, А. Завальнюка тощо), аналізується й сам предмет духовної музики, і процеси, що відбуваються в духовному соціокультурному просторі сьогодення (праці О. Козаренка, С. Осадчої, І. Харитона та інших авторів).
Саме в контексті розвитку сучасних освітніх тенденцій та вимог музично-педагогічної практики підготовлено наш навчальний посібник “Українська духовна музика“, рекомендований для використання майбутнім учителям музики, які вивчають курс “Історії української музики” у педагогічних навчальних закладах. Гадаємо, що цей навчальний посібник буде цікавим широкому загалу читачів і насамперед шанувальникам вітчизняної духовної музичної культури.
Зазначимо, що пропонований посібник “Українська духовна музика” розроблено з використанням культурологічного, а не релігійного підходу, зазвичай характерного для викладання духовної музики в недільних школах і духовних семінаріях. Культурологічний підхід простежується у структурі посібника: питання віросповідання у процесі навчання не обговорюються і є особистою справою кожного; основним предметом вивчення є музичне мистецтво (а не закон Божий у комплексі богословських дисциплін), кожен твір якого розглядається як об’єкт мистецтвознавства, а не атрибут культу; хори-молитви аналізуються як певні жанрові моделі з відповідними засобами виразності із використанням історичного та мистецтвознавчого (а не богословського) методів вивчення матеріалу.
Разом із тим ознайомлення з українською духовною музикою передбачає знання змісту, образів, символів та канонів православного музичного мистецтва. У розумінні категорії “духовна музика” ми виходимо з визначення Ю. Юцевича: духовна музика – це вокальні або вокально-інструментальні (інколи інструментальні) твори на канонічні, релігійні за змістом тексти чи сюжети; духовна музика виконується не лише під час богослужінь, а й у побуті. Незважаючи на суто релігійне спрямування, кращі зразки духовної музики є глибокими, філософськими за змістом творами найвищого художнього рівня (“Реквієм” В. Моцарта і “Реквієм” Дж. Верді, “Аvе Маrіa” Баха-Гуно, духовні твори Й. Баха, Ж. Бізе, Й. Гайдна, О. Гречанінова, С. Рахманінова та багато інших). Класичні зразки української духовної музики створили М. Березовський, Д. Бортнянський, А. Ведель, С. Воробкевич, М. Леонтович, К. Стеценко та ін. Твір М. Лисенка “Боже великий, єдиний” став духовним гімном українців усього світу [9].
Отже, релігійно-духовне мистецтво – це особлива національно-художня форма осмислення дійсності, форма художньої діяльності. Це – традиційна галузь вітчизняної культури, де впродовж століть формувалися морально-етичні, ціннісні орієнтири народу: естетичні та художні ідеали, правила моральної поведінки тощо. Навчальний посібник “Українська духовна музика” має на меті допомогти заглибитись у релігійно-духовне мистецтво України від часів його зародження до наших днів, усвідомити художню цінність найкращих зразків української духовної музики, розширити естетичний світогляд та розвинути духовність майбутніх учителів музики.