Знаменна нотація

Знаменна нотація (від слова знам’я – “знак”) – вид ідеографічної нотації, у якій мелодичні звороти позначалися окремими співочими знаками (старослов'янською мовою — знàменами). За результатами досліджень давньоруської нотації, фонд знаків знаменної нотації у давніх рукописах (XI-ХШ ст.), що збереглися, невеликий і становить усього 16 знаків. Із них найчастіше вживаються знамена “стопиця”, “крюк” і “стаття”. У наступні історичні періоди XIV-XVI ст. знаменна нотація еволюціонувала; з'явилася велика кількість нових співочих знаків (знамен), що було пов'язане з розвитком церковної монодії.