Ірмос

Ірмос (з грец. εἱρμός – зв’язок, ланка, пісня) – у візантійських гімнах поетична строфа, яка поєднує біблейську піснь із християнськими гімнами іншого віршування, установлюючи для них метрику наспіву на біблейську тематику. У VII ст. після появи канону, ірмосом стали називати перший тропар кожної пісні канону. Ірмологійний спів, монодія – традиційний християнський духовний спів в Україні.

Ірмос – перша строфа в кожній з дев’яти пісень канону, в якій прославляються священні події або особи. Музично ірмоси підкоряються системі осмогласія

Ірмос є мелодико-ритмічним зразком для подальших строф (тропарів), у яких має бути стільки же строф і музичних рядків, як в ірмосі. На недільному каноні хвалебні ірмоси чергуються в кожному гласі з молитовно-скорботними ірмосами. Хвалебні ірмоси охоплюють всю систему християнського віровчення і говорять про створення світу, Втілення Сина Божого, про Церкву. Через образи пісень пророків Ісаї та Іони ірмоси висловлюють прагнення душі до світла Христову, містять молитви про позбавлення від гріховної безодні і страждань. 9-й ірмос у всіх канонах прославляє Богоматір. Богослужбові збірники (книги) ірмосів відомі з сивої давнини.

Д. Бортнянський, Ірмоси Покаянного великопостного канону. Виконує Церковний хор “Видубичі”.