Гімнографія

Гімнографія  (від грец. ὁ ὕμνος — “пісня”, “гімн” і γράφω — “пишу”, “створюю”) – сукупність літургічних піснеспівів, гімнографічних пам’яток, а також нормативні правила, принципи створення церковних піснеспівів, властиві тому чи іншому жанру, автору, місцевій церковній традиції, певному періоду в історії християнської Церкви.

Відповідно до ролі у церковній відправі й особливостей художньої структури, виділяють літургічні гімни, тропарі, кондаки, ікоси, стихарі, ірмоси, а також складніші жанри — канони та акафісти.

Історія слов’янської гімнографії починається з перекладів, здійснених Кирилом і Мефодієм у другій половині IX ст. Один із найвідоміших православних гімнографів – Іоанн Дамаскін.

Твори гімнографії входили до різного типу збірників: тріодей, міней, октаїха, часослова, требника, молитвословів. Антологією гімнографії можна вважати і “Богогласник” (Почаїв, 1790).