Органум

Органум (лат. órganum — орган; етимологічне значення – будь-який інструмент) — жанр і спосіб музичної багатоголосної композиції епохи Середньовіччя. В історії музики – це одна з перших форм європейської багатоголосної музики. Виокремлюють різновиди органума:

• паралельний (головний, заданий голос — cantus prius factus — дублюється досконалим консонансом: октавою, квінтою, квартою);

• вільний (органальний голос не залежить від головного, дописується гоморитмічно, у техніці “нота-проти-ноти”);

• мелізматичний (на один звук головного голосу припадає кілька звуків другого голосу); нижній за теситурою, витриманий тон такого органуму Анонім IV (XIII ст.) назвав терміном bordunus (бурдон);

• метризований (головний голос, витриманий великими тривалостями, гармонізується двома-трьома іншими, складеними технікою ритмічних модусів).

Мелізматичний органум розвивався у багатоголосній музиці середньовічної Франції та Іспанії, у ХІІІ столітті із нього виник жанр мотету.

Органум належить до епохи Ars antiqua.

Мелізматичний органум “Viderut omnis ”. Анонімний виконавець	Григоріанський спів. Два ранніх органума. Анонімний виконавець