Кондукт

Кондукт (пізньолат. conductus) – середньовічна пісня латинською мовою, в основному на духовну (християнську) тему. Термін зустрічається в нотних рукописах і музично-теоретичних трактатах переважно французького походження в XII — XIV століттях. Вважається, що кондукт співали під час літургійних процесій на Різдво і на інших церковних святах, а також він міг входити в структуру літургійної драми. Ранні кондукти — одноголосні, написані в строфічній формі (іноді з рефреном).

Вершиною жанру є багатоголосні (2, 3, іноді 4 голоси) кондукти в старовинному гомофонному складі, створені в школі Нотр-Дам. Розвинені кондукти різноманітні за тематикою (полемічні, сатиричні, плачі за покійним, на певний випадок); крім традиційного силабічного розспіву зустрічаються протяжні мелізми (особливо на передостанньому й останньому складах тексту), ускладнюється форма.

Інтерес до кондукту із середини XIII століття згас, ймовірно, у зв'язку з бурхливим розвитком конкуруючого жанру — мотету. Останні яскраві зразки багатоголосих кондуктів — у поетико-музичному збірнику “Роман про Фовеля”, складеного близько 1316 р. Розшифровка кондуктів, написаних здебільшого до виникнення модальної нотації, представляє значні труднощі з точки зору кореляції віршованого і музичного метру.

Популярні зразки кондуктів: анонімні “Redit aetas aurea”, “Verbum patris humanatur”, кондукт Перотина “Beata viscera”.

Перотин. Beata Viscera. Виконує The Hilliard Ensemble.