Стеценко Кирило Григорович

Стеценко Кирило Григорович (1882-1922 ) – протоієрей, український композитор, хоровий диригент і музично-громадський діяч.

К. Стеценко своєю діяльністю та творчістю продовжував національний напрямок української музики, започаткований М. Лисенком. Він з дитинства співав у церковних хорах, отримав духовну освіту (закінчив Київську духовну семінарію), викладав спів і музику в церковних закладах. Був священиком, зокрема одним із перших у новоствореній Українській автокефальній православній церкві. Активно пропагував церковні твори своїх сучасників, зокрема М. Лисенка, М. Леонтовича, О. Кошиця, П. Козицького, М. Вериківського.

Творчий доробок композитора складають твори різних жанрів: хори “Заповіт” на слова Т. Шевченка, “Сон” на вірші П. Грабовського, кантата “Єднаймося” на вірші І. Франка, поема “Рано-вранці новобранці“ на вірші Т. Шевченка, солоспіви (понад 30) на слова Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки, О. Олеся та ін., музика до п'єс (“Сватання на Гончарівці” Г. Квітки-Основ'яненка, “Про що тирса шелестіла” С. Черкасенка, “Бувальщина” А. Велисовського), драматична сцена “Іфіґенія в Тавриді” за драмою Л. Українки, дитячі опери (“Івасик-Телесик”, “Лисичка, котик і півник”). Окрім того К. Стеценко уклав декілька шкільних співаників.

Духовна музика композитора одержала суспільне визнання. До його творчого доробку належать 3 Літургії, “Панахида”, “Всенічна”, 50 “Колядок та Щедрівок” для мішаного та однорідного хорів, 45 для дво- і триголосного дитячих хорів, “Задостойники”, “Христос Воскрес”, “Янгол літав“, канти, гармонізації старовинних Лаврських розспівів.

Найвищим його досягненням у хоровій музиці вважаються “Всенічна” та “Панахида”, написані в 1913 році та присвячені пам'яті Миколи Лисєнка. Цим творам притаманна новаторська на той час органічність стильового синтезу інтонаційних джерел, наближених до народних наспівів і мужніх старовинних кантів.

Внесок К. Стеценка до скарбниці української духовної музики настільки вагомий, що дозволяє визнати його фундатором національної духовно-музичної школи. На цьому наголошує дослідник української духовної музики 20-х років ХХ ст. М. Юрченко [64], який вважає, що саме в духовних творах К. Стеценка, різноманітних за жанрами і високохудожніх за якістю музичного матеріалу, найяскравіше виявився великий талант цього композитора-патріота і духовного пастиря.

Майже невідомою донині залишається релігійна діяльність К. Стеценка, який із 1902 року й до останніх днів життя був священиком, одним із першим почав відправляти Службу Божу українською мовою. Також він був фундатором Української Автокефальної Православної церкви, учасником Першого собору УАПЦ у жовтні 1921 року. За своє життя К. Стеценко створив близько 30 колективів – професійних, самодіяльних, церковних і світських.

Рекомендуємо прочитати:

Куземська Г. Сакральне слово отця Кирила Стеценка

1 К. Стеценко “Зо святими упокой” із Панахиди Виконує Камерний хор “Gloria”, диригент В. Сивохіп.	2 К. Стеценко Лiтургiя Святого Iоанна Златоуста: “Єдинородний Сине” Виконує Український хор духовної музики “Фрески Києва”, диригент О. Бондаренко.	3 К. Стеценко “Прийдіть, поклонімося” Виконує Український хор духовної музики “Фрески Києва”, диригент О. Бондаренко.