Леонтович Микола Дмитрович

Леонтович Микола Дмитрович (1877- 1921) – видатний український композитор, диригент, фольклорист і музичний діяч, автор всесвітньо відомих хорових обробок народних пісень, один із засновників української національної композиторської школи.

Композитор здобув освіту в Кам`янець-Подільській духовній семінарії. Працював регентом семінарського хору, викладав співи, організовував шкільні оркестри, хори. Його педагогічний досвід знайшов відображення у посібниках “Нотна грамота”, “Практичний курс навчання співу в середніх школах України”, статтях тощо.

М. Леонтович – відомий знавець старовинної хорової літератури, добре опанував київський, подільський та інші розспіви, мелодику яких нерідко наближав до народних зразків.

Музично-творча спадщина М. Леонтовича – це понад сто творів обробок українських народних мелодій (“Щедрик”, “Козака несуть”, “Дударик”, “Із-за гори сніжок летить”, “Женчичок-бренчичок”, “Гаю, гаю, зелен розмаю“ тощо), хори на слова українських поетів “Льодолом”, “Літні тони”, “Легенда” та “Моя пісня”, незакінчена опера до дитячої казки Б. Грінченка “На русалчин Великдень”. Окреме місце займають композиції на літургійні тексти: “Літургія св. Івана Златоустого”, “Молебен благодарственний Господу Богу”, частини Всенощної.

“Літургія святого Іоанна Златоустого” (1919) продовжує розвивати лінію літургійного жанру в українському музичному мистецтві та водночас репрезентує авторську самобутність. Композитор, наслідуючи М. Березовського та А. Веделя, привніс у жанр особливу ліричність і високу соборність богослужіння. Окрім того, М. Леонтович знайшов своєрідні форми синтезу культової та фольклорної стилістики, надав канонічним текстам яскравої авторської інтерпретації, що зробило його “Літургію” оригінальним явищем української духовної музики початку ХХ ст. Перше виконання Літургії відбулося у травні 1919 року у Миколаївському соборі і було присвячене заснуванню першої парафії Української Автокефальної Церкви.

“Літургія святого Іоанна Златоустого” складається з 24 номерів. Як зазначає дослідниця творчості М. Леонтовича Н. Костюк, з перших частин циклу виникає відчуття тепла і щирості, яке зберігається до кінця “Літургії”. У музиці відчувається і прозора камерність (“Благослови, душе моя, Господа”), і сакральна простота проповіді (“У Царстві Твоїм”, “Вірую”), і містична споглядальність (“Херувимська пісня”), і святкові передзвони (“Єдинородний Сину” та “Достойно”). Музика “Літургії” демонструє і наслідування манері монастирського чоловічого співу, і псалмодійний речитатив, і пластичні “веснянкові“ інтонації [10]. Привертає увагу національний колорит музики “Літургії”, який додається українськими церковними наспівами (Подільськими та Галицькими), записаними самим композитором.

“Молебен благодарственний Господу Богу”, як цілісний музичний цикл, було створено в українській музиці вперше. Тут М. Леонтович наслідував композиційні принципи, знайдені у відправах “Вінчань” та “Панахиди” К. Стеценка.

Зазвичай, молебень у церковній традиції є богослужінням, яке відправляється з конкретного приводу. За своїм складом воно є різновидом Утрені, здебільшого утвореного з канону та читанням Євангелія. Послідовність піснеспівів “Молебню” зумовлена канонічними приписами. Композитор добре знав богослужбові традиції і тому центральним у циклі став № 2 “Бог Господь”, мелодія якого запозичена з грецького розспіву четвертого гласу — гласу “Світлого торжества”, на основі якого за традицією розспівують більшість тропарів великих свят. За висловом Н. Костюк, М. Леонтович у “Молебні” показує закінчений стильовий результат — високу, богонатхненну духовність, зумовлену осягненням канонічного регламенту та поєднану з художньою довершеністю вислову [23].

Окремі духовні твори композитора – це зразки досконалого прочитання богослужбових текстів. “Нині отпущаєши“ відтворює монастирські традиції чоловічого співу, “Богородице Діво” демонструє простоту і прозорість хорової фактури, декілька “Херувимських” втілюють ліричні грані творчої особистості М. Леонтовича.

Загалом, духовні твори М. Леонтовича характеризує інтонаційна та стилістична цілісність, органічне поєднання церковно-музичних і фольклорних джерел.

Рекомендуємо прочитати про М. Леонтовича:

Вінюкова В. Микола Леонтович – Бах у хоровій музиці

Костюк Н. Микола Дмитрович Леонтович

Завальнюк А.Ф. Микола Леонтович. Листи, документи, духовні твори. До 130-ї річниці від дня народження. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2007. – 272с., ноти, іл.

1 М. Леонтович “Милість миру” Виконує Камерний хор “Київ”, диригент М. Гобдич.	2 М. Леонтович “Достойно є” Виконує Національна академічна капела України “Думка“, диригент Є. Савчук.	3 М. Леонтович “Отче наш” Виконує Хор хлопчиків та юнаків Мукачівської хорової школи, диригент В. Волонтир.