Кант

Кант (від лат. cantus – “спів, пісня”) – позацерковна духовна пісня, виникнення якої пов'язане із зародженням наприкінці XVI – початку XVII ст. української поезії книжною українською мовою. Це синтетичний бароковий жанр, у якому поєдналося книжне поетичне слово з музикою. Музична стилістика канту характеризується триголосним викладом із паралельним рухом верхніх голосів, квадратною музичною строфою, класичними автентичними кадансами тощо. Канти виконувалися ансамблем співаків або хором без супроводу інструментів. Інтонаційний стрій кантів – поєднання елементів знаменного розспіву, російської, української народної пісні, а також польської мелодики.