Глас

Глас (грец. ἦχος – букв. відголосок; пізніші значення – звук, звучання; мелодія, наспів) – багатозначний термін, який застосовують у православній літургіці й музиці православного побуту. У професійному лексиконі гласи також іменують “іхос”, використовуючи транслітерацію з грецької мови. У візантійській теорії музики глас – вид модального ладу, зі специфічним набором (типово модальних) категорій і функцій. Вісім таких гласів трактувалися як єдина система і йменувалися осьмогласіє або октоїх. Систему гласів було впорядковано св. Іоаном Дамаскіним (VIII ст.), а пізніше – св. Феодором Студитом (ІХ ст.) У давньоруській церковній монодії за традицією гласом називають комплекс поспівок (мелодійних формул). У багатоголосній православній музиці глас – цілісна мелодія-модель, гармонізована за правилами тональності класико-романтичного типу. На основі таких моделей (у сукупності названих “обходом”) у сучасній Православній Церкві розспівуються багато молитвословних текстів – стихири, тропарі, ірмоси тощо. Гласи православного церковного співу типологічно споріднені псалмовим тонам католицького співу.