Реквієм

Реквієм (від першого слова лат. тексту “Requiem aeternam dona eis, Domine” / “Покій одвічний дай нам, Господи") – траурна заупокійна меса у католицьких і лютеранських церквах, яка присвячена пам’яті померлих (аналогічна панахиді у православній церкві). Від урочистої католицької меси вона різниться відсутністю деяких частин (“Gloria” – “Слава”, “Credo” – “Вірую”), замість них уведені інші: “Requiem”, “Dies irae” – “День гніву”, “Tuba mirum” – “Чудесна труба”, “Lacrimosa” - "Сльозна”, “Offertorio” – “Приношення дарів”, “Lux aeterna” – “Одвічний світ”. Призначення і зміст реквієму зумовлюють його скорботно-трагічний характер.

Так само, як меса, реквієм спочатку складався із мелодій григоріанського хоралу, виконаних в унісон. Згодом почали з’являтися багатоголосні обробки цих мелодій. У ХV – ХVІ ст. реквієми писали Г. Дюфаї, Й. Окегем, О. Лассо, Палестрина. У ХVІІ – ХVІІІ ст. в епоху затвердження гомофонно-гармонічного стилю реквієм стає великим циклічним твором для хору, солістів і оркестру. Канонізовані мелодії перестали бути його інтонаційним джерелом, усю музику стали писати композитори.

До найвідоміших творів цього жанру: реквієми В. Моцарта, Дж. Верді, “Німецький реквієм” Й. Брамса, “Військовий реквієм” Б. Бріттена.

В. Моцарт. Реквієм. Частина 1. Requiem Аeternam