Бортнянський Дмитро Степанович

Бортнянський Дмитро Степанович (1751-1825) – композитор, хоровий диригент, педагог, класик європейської та української музики.

Народився у Глухові (тодішній гетьманській столиці України) і саме тут сформувався інтонаційно-слуховий досвід майбутнього композитора. У 1759 році його забрали до Петербурга, до Придворної співацької капели, керівником якої на той час був М. Полторацький. У 1769-1779 рр.

Д. Бортнянський перебував в Італії, де вдосконалював композиторську майстерність. З поверненням до Росії працював придворним капельмейстером та композитором при дворі наслідника престолу Павла  І. Згодом очолив Придворну співацьку капелу.

Д. Бортнянський увійшов до української музики як автор опер (на італійські та французькі тексти), написаних у традиціях опери-seria, опери-buffa, французької комічної опери тощо, як визначний майстер інструментальної музики класичного європейського стилю, прикладом якого є його клавірні сонати, концерт для чембало з оркестром D-dur, квінтет С-dur, Концертна симфонія В-dur та інші твори інструментальних жанрів.

У творчій спадщині Д. Бортнянського значна кількість духовних творів: 35 духовних концертів для 4-голосного мішаного хору, 10 концертів для подвійного хору, гімни, похвальні пісні (“Тебе Бога хвалим”), дві Літургії, “Херувимські”, окремі одночастинні літургічні твори, обробки для чотириголосого хору київського, болгарського та грецького церковних наспівів.

У духовних концертах Д. Бортнянського, які мають чіткі ознаки класичного стилю, простежується еволюція музично-образного змісту від гімнічно-панегіричної та світло-ліричної сфери до філософсько-драматичної, скорботної лірики. Д. Бортнянський був прекрасним методистом, особливою виразністю характеризується його ліричні мелодії, на яких позначився вплив української ліричної пісні, пісні-романсу, а також західноєвропейської класичної музики. Д. Бортнянський разом із М. Березовським належить до класиків хорової поліфонії в українській музиці, чиї фуги позначені українськими національними рисами, багатством хорової фактури і різноманітним фактурно-тембровим розвитком. Він вдало поєднав тогочасну західноєвропейську композиторську техніку з українськими традиціями духовної музики, українською піснею-романсом, створив музику визначної національної самобутності.

Духовна музика Д. Бортнянського, разом зі спадщиною інших геніальних його сучасників М. Березовського і А. Веделя, створила “золоту” добу в історії української музики.

Читайте про Д. Бортнянського та його сучасників:

Український компонент у російській музичній культурі другої половини XVII—XVIII століття

Дмитро Бортнянський. Cайт: "Наша парафія"

1 Д. Бортнянський. Херувимська пісня №7 Виконує Академічний хор ім. П. Майбороди, диригент В. Скоромний.	2 Д. Бортнянський. Концерт №33 “Вскую прискорбна еси душе моя” У виконанні камерного хору Міністерства культури Росії. Диригент В. Полянський

3 Д. Бортнянський. Ірмоси Покаянного великопостного канону Виконує Церковний хор “Видубичі”	4 Д. Бортнянський. Хоровий концерт №21 “Живый в помощи Вышняго” У виконанні Московського камерного хору

5 Д. Бортнянський. “Благослови, душе моя, Господа”

Д. Бортнянський. “Под Твою милость”
У виконанні чоловічого хору Інституту співацької культури “Валаам”. Диригент І. Ушаков.

Д. Бортнянський. Концерт №32 "Скажи ми Господи"